самопокора

самопоко́ра

іменник жіночого роду

Значення в інших словниках

1. самопокора — -и, ж. Добровільна приниженість, смиренство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. самопокора — Самопокора, -ри ж. Смиреніе, самоуничиженіе. Дівочої самопокори жертва. К. ЦН. 29 7. В великій тузі і в самопокорі. К. ЦН. 268.  Словник української мови Грінченка