1. Орфографічний словник української мови

самопокора

самопоко́ра

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самопокора — -и, ж. Добровільна приниженість, смиренство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. самопокора — Самопокора, -ри ж. Смиреніе, самоуничиженіе. Дівочої самопокори жертва. К. ЦН. 29 7. В великій тузі і в самопокорі. К. ЦН. 268. Словник української мови Грінченка