1. Словник української мови Грінченка

самопокора

Самопокора, -ри

ж. Смиреніе, самоуничиженіе. Дівочої самопокори жертва. К. ЦН. 29 7. В великій тузі і в самопокорі. К. ЦН. 268.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самопокора — самопоко́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самопокора — -и, ж. Добровільна приниженість, смиренство. Великий тлумачний словник сучасної мови