сватач —
-а, ч., розм. 1》 Той, хто сватається. 2》 Те саме, що сват I 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
сватач —
СВА́ТАЧ, а, ч., розм. 1. Той, хто сватається. Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню, і дівчина не мала що йому закинути (Н.
Словник української мови у 20 томах
сватач —
НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх..
Словник синонімів української мови
сватач —
СВА́ТАЧ, а, ч., розм. 1. Той, хто сватається. Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню, і дівчина не мала що йому закинути (Кобр., Вибр.
Словник української мови в 11 томах