сватач

сва́тач

-а, ч., розм.

1》 Той, хто сватається.

2》 Те саме, що сват I 1).

Значення в інших словниках

1. сватач — сва́тач іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. сватач — СВА́ТАЧ, а, ч., розм. 1. Той, хто сватається. Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню, і дівчина не мала що йому закинути (Н.  Словник української мови у 20 томах
3. сватач — НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх..  Словник синонімів української мови
4. сватач — СВА́ТАЧ, а, ч., розм. 1. Той, хто сватається. Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню, і дівчина не мала що йому закинути (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах