свекруха —
[свеикруха] -хие, д. і м. -ус'і
Орфоепічний словник української мови
свекруха —
-и, ж. Мати чоловіка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
свекруха —
СВЕКРУ́ХА, и, ж. Мати чоловіка. Коло свекрухи Галя, як коло рідної матері, ходить; годить їй у всячині (Панас Мирний); Соромиться молода дружина свекрухи, своєї та дівера, що прийшли проводжати Тимка (Григорій Тютюнник); * У порівн. Хата чужая, як свекруха лихая (прислів'я).
Словник української мови у 20 томах
свекруха —
Свекруха дістане поза вуха. Відгрожувалася невістка свекрусі. Свекруха—пся юха. Невістка так називає недобру свекруху. У кожнім народі є дуже гіеси- містичний погляд на свекрух, мабудь тому, що свекрухи люблять старшувати над невістками...
Приповідки або українсько-народня філософія
свекруха —
СВЕКРУ́ХА, и, ж. Мати чоловіка. Коло свекрухи Галя, як коло рідної матері, ходить; годить їй у всячині (Мирний, І, 1949, 359); Соромиться молода дружина свекрухи, своєї та дівера, що прийшли проводжати Тимка (Тют., Вир, 1964, 277); *У порівн. Хата чужая, як свекруха лихая (Укр.. присл.., 1963, 24).
Словник української мови в 11 томах
свекруха —
Свекруха, -хи ж. Свекровь. Чужа хата такая, як свекруха лихая. Мет. 120. ум. свекрівонька, свекро́вця, свекрушенька. Чуб. V. 725.
Словник української мови Грінченка