свекруха

Свекруха дістане поза вуха.

Відгрожувалася невістка свекрусі.

Свекруха—пся юха.

Невістка так називає недобру свекруху. У кожнім народі є дуже гіеси- містичний погляд на свекрух, мабудь тому, що свекрухи люблять старшувати над невістками, та лихо з ними обходяться.

Свекрусі невістка невгодила, бо свекруха невістки не по-любила.

Нелюблена невістка ніколи не догодить свекрусі.

Що свекруха, то цокотуха.

Свекрухи бувають дуже говіркі, а невістка мусить її роботу зробити.

Значення в інших словниках

1. свекруха — свекру́ха іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. свекруха — [свеикруха] -хие, д. і м. -ус'і  Орфоепічний словник української мови
3. свекруха — -и, ж. Мати чоловіка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. свекруха — СВЕКРУ́ХА, и, ж. Мати чоловіка. Коло свекрухи Галя, як коло рідної матері, ходить; годить їй у всячині (Панас Мирний); Соромиться молода дружина свекрухи, своєї та дівера, що прийшли проводжати Тимка (Григорій Тютюнник); * У порівн. Хата чужая, як свекруха лихая (прислів'я).  Словник української мови у 20 томах
5. свекруха — Свекру́ха, -хи, -сі; -кру́хи, -кру́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. свекруха — СВЕКРУ́ХА, и, ж. Мати чоловіка. Коло свекрухи Галя, як коло рідної матері, ходить; годить їй у всячині (Мирний, І, 1949, 359); Соромиться молода дружина свекрухи, своєї та дівера, що прийшли проводжати Тимка (Тют., Вир, 1964, 277); *У порівн. Хата чужая, як свекруха лихая (Укр.. присл.., 1963, 24).  Словник української мови в 11 томах
7. свекруха — Свекруха, -хи ж. Свекровь. Чужа хата такая, як свекруха лихая. Мет. 120. ум. свекрівонька, свекро́вця, свекрушенька. Чуб. V. 725.  Словник української мови Грінченка