своєумець

своєу́мець

іменник чоловічого роду, істота

той, хто діє на власний розсуд

розм.

Значення в інших словниках

1. своєумець — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
2. своєумець — -мця, ч., розм. Той, хто діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. своєумець — Свавільник, варивода, див. самодур, помпадур  Словник чужослів Павло Штепа
4. своєумець — СВОЄУ́МЕЦЬ, мця, ч., розм. Те саме, що своєу́м. [Кабак:] Ще й місяця не пройшло, як цей своєумець став гетьманом, а вже встиг понастягати сюди на Січ своїх: Богуна, Ганжу... (О. Корнійчук).  Словник української мови у 20 томах
5. своєумець — СВОЄУ́МЕЦЬ, мця, ч., розм. Те саме, що своєу́м. [Кабак:] Ще й місяця не пройшло, як цей своєумець став гетьманом, а вже встиг понастягати сюди на Січ своїх: Богуна, Ганжу… (Корн., І, 1955, 209).  Словник української мови в 11 томах
6. своєумець — Своєумець, -мця м. Все по своему дѣлающій.  Словник української мови Грінченка