своєумець —
своєу́мець іменник чоловічого роду, істота той, хто діє на власний розсуд розм.
Орфографічний словник української мови
своєумець —
див. непокірний
Словник синонімів Вусика
своєумець —
-мця, ч., розм. Той, хто діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
своєумець —
СВОЄУ́МЕЦЬ, мця, ч., розм. Те саме, що своєу́м. [Кабак:] Ще й місяця не пройшло, як цей своєумець став гетьманом, а вже встиг понастягати сюди на Січ своїх: Богуна, Ганжу... (О. Корнійчук).
Словник української мови у 20 томах
своєумець —
СВОЄУ́МЕЦЬ, мця, ч., розм. Те саме, що своєу́м. [Кабак:] Ще й місяця не пройшло, як цей своєумець став гетьманом, а вже встиг понастягати сюди на Січ своїх: Богуна, Ганжу… (Корн., І, 1955, 209).
Словник української мови в 11 томах
своєумець —
Своєумець, -мця м. Все по своему дѣлающій.
Словник української мови Грінченка