свідкувати —
-ую, -уєш, недок., перех. і неперех., заст. Свідчити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
свідкувати —
СВІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого і без дод., заст. Свідчити. [Люцій:] Я не хотів пошкодити Руфіну, бо кожен сам про себе хай свідкує (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
свідкувати —
Свідкува́ти, -ку́ю, -ку́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
свідкувати —
СВІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., заст. Свідчити. [Люцій:] Я не хотів пошкодити Руфіну, бо кожен сам про себе хай свідкує (Л. Укр., II, 1951, 427).
Словник української мови в 11 томах
свідкувати —
Свідкува́ти, -ку́ю, -єш гл. = свідчити. Велике слово свідкує про величне того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. ХП. 131.
Словник української мови Грінченка