свідкувати
СВІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., заст. Свідчити.
[Люцій:] Я не хотів пошкодити Руфіну, бо кожен сам про себе хай свідкує (Л. Укр., II, 1951, 427).
Словник української мови (СУМ-11)СВІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., заст. Свідчити.
[Люцій:] Я не хотів пошкодити Руфіну, бо кожен сам про себе хай свідкує (Л. Укр., II, 1951, 427).
Словник української мови (СУМ-11)