сердитися —
дути (надимати, копилити) губи (губу); (бути незадоволеним ким-небудь) мати (чути) жаль до кого, рідко; (безпідставно) лізти в пляшку; (потай) таїти (затаювати) зло на кого; мати серце на кого, проти кого; мати зуб (зуба) на кого, проти кого...
Словник фразеологічних синонімів
сердитися —
Гніватися, злитися, злоститися, злостувати, злобувати, (дуже) лютитися, лютувати, лютіти, (з піною в роті) пінитися, о. важким духом дихати, мати серце <�злість> на кого, сипати вогнем, д. мати жаль на кого.
Словник синонімів Караванського
сердитися —
СЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. Бути в стані гніву, роздратування; гніватися. – Тиха [Одарка], як те ягня. Ніколи не чув я од неї недоброго слова, ніколи вона навіть не сердилась... (І.
Словник української мови у 20 томах
сердитися —
Сердиться, якби йому курка хліб украла. Глум, хто за маловажну річ сердиться. Сердиться, якби йому собака ковбасу з'їла. Значіння, що й попереднє.
Приповідки або українсько-народня філософія
сердитися —
I. ЛЮТУВА́ТИ (бути в стані крайнього роздратування, гніву; дуже сердитися); ЛЮТИ́ТИСЯ, ЛЮТУВА́ТИСЯ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИСЯ, РОЗЛЮ́ЧУВАТИСЯ, РОЗ'Я́ТРЮВАТИСЯ, БІСНУВА́ТИСЯ, ЗВІРІ́ТИ, СКАЖЕНІ́ТИ, ШАЛЕНІ́ТИ, ШАЛІ́ТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИСЯ, НАВІЖЕНІ́ТИ, НАВІСНІ́ТИ...
Словник синонімів української мови
сердитися —
Се́рдитися, -джуся, -дишся, -дяться; не се́рдься, не се́рдьтеся
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сердитися —
СЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. Бути в стані гніву, роздратування; гніватися. — Тиха [Одарка], як те ягня. Ніколи не чув я од неї недоброго слова, ніколи вона навіть не сердилась… (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
сердитися —
Сердитися, -джуся, -дишся гл. Сердиться. Сердилась баба на діда, а дід того не відав. Ном. № 3473.
Словник української мови Грінченка