сердитися
СЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, недок.
Бути в стані гніву, роздратування; гніватися.
– Тиха [Одарка], як те ягня. Ніколи не чув я од неї недоброго слова, ніколи вона навіть не сердилась... (І. Нечуй-Левицький);
Мама дуже сердилась на такі непорядки (Панас Мирний);
Я не серджусь на сестричку, Бо вона ще невеличка, Ще не зводиться на ноги, Лиш плазує до порога (М. Стельмах);
Після вчорашнього вони ніби сердились одне на одного і працювали мовчки (О. Гончар);
* Образно. Мало води в Сикавці. А що то тут буває, як ударять дощі, прибуде нараз хвиль із каламутного моря! Ото, мабуть, реве та грає, валить каміння вниз із висоти, пінячися, сердячися (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)