сердитися

СЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. Бути в стані гніву, роздратування; гніватися.

— Тиха [Одарка], як те ягня. Ніколи не чув я од неї недоброго слова, ніколи вона навіть не сердилась… (Н.-Лев., I, 1956, 61);

Мама дуже сердилась на такі непорядки (Мирний, IV, 1955, 336);

Я не серджусь на сестричку, Бо вона ще невеличка, Ще не зводиться на ноги, Лиш плазує до порога (Стельмах, Живі огні, 1954, 10);

Після вчорашнього вони ніби сердились одне на одного і працювали мовчки (Гончар, Тронка, 1963, 50);

*Образно. Мало води в Сикавці. А що то тут буває, як ударять дощі, прибуде нараз хвиль із каламутного моря! Ото, мабуть, реве та грає, валить каміння вниз із висоти, пінячися, сердячися (Хотк., II, 1966, 243).

Значення в інших словниках

1. сердитися — се́рдитися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сердитися — дути (надимати, копилити) губи (губу); (бути незадоволеним ким-небудь) мати (чути) жаль до кого, рідко; (безпідставно) лізти в пляшку; (потай) таїти (затаювати) зло на кого; мати серце на кого, проти кого; мати зуб (зуба) на кого, проти кого...  Словник фразеологічних синонімів
3. сердитися — Гніватися, злитися, злоститися, злостувати, злобувати, (дуже) лютитися, лютувати, лютіти, (з піною в роті) пінитися, о. важким духом дихати, мати серце <�злість> на кого, сипати вогнем, д. мати жаль на кого.  Словник синонімів Караванського
4. сердитися — Розсердитися, біситися, біснувати, біснуватися, бровитися (насуплювати брови), буйнувати, буйнуватися, бундоситися, бурмоситися, бунтуватися, вишкірятися, влютитися, вознервувати, воз'яритися, ворохобитися, враждати, враждувати, гарячитися...  Словник синонімів Вусика
5. сердитися — [сердиетиес'а] -рджус'а, -диес':а, -диец':а, -д'ац':а; нак. сердз'с'а, серд'теис'а  Орфоепічний словник української мови
6. сердитися — -джуся, -дишся, недок. Бути в стані гніву, роздратування; гніватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. сердитися — Гнівати, зігнівати, зігнівити, погнівати, гніватися, загнівуватися, загніватися, позагнівуватися, зігнівуватися, зігніватися, позігнівуватися, нагнівуватися, нагніватися, понагнівуватися, погнівуватися, погніватися, розгнівуватися, розгніватися...  Словник чужослів Павло Штепа
8. сердитися — СЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. Бути в стані гніву, роздратування; гніватися. – Тиха [Одарка], як те ягня. Ніколи не чув я од неї недоброго слова, ніколи вона навіть не сердилась... (І.  Словник української мови у 20 томах
9. сердитися — Сердиться, якби йому курка хліб украла. Глум, хто за маловажну річ сердиться. Сердиться, якби йому собака ковбасу з'їла. Значіння, що й попереднє.  Приповідки або українсько-народня філософія
10. сердитися — I. ЛЮТУВА́ТИ (бути в стані крайнього роздратування, гніву; дуже сердитися); ЛЮТИ́ТИСЯ, ЛЮТУВА́ТИСЯ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИСЯ, РОЗЛЮ́ЧУВАТИСЯ, РОЗ'Я́ТРЮВАТИСЯ, БІСНУВА́ТИСЯ, ЗВІРІ́ТИ, СКАЖЕНІ́ТИ, ШАЛЕНІ́ТИ, ШАЛІ́ТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИСЯ, НАВІЖЕНІ́ТИ, НАВІСНІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
11. сердитися — Се́рдитися, -джуся, -дишся, -дяться; не се́рдься, не се́рдьтеся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. сердитися — Сердитися, -джуся, -дишся гл. Сердиться. Сердилась баба на діда, а дід того не відав. Ном. № 3473.  Словник української мови Грінченка