сиво —
Присл. до сивий 3). || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сиво —
СИ́ВО. Присл. до си́вий 3. В його [місяця] зеленаво-бузкових променях сиво клубився туман з озерець (Ю. Смолич); Небо хмуриться осінньо, мені очі барвить сиво (М. Лукаш, пер. з тв. Г. Лорки); // у знач. пред. В кабінеті – сиво від цигаркового диму (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
сиво —
СИ́ВО. Присл. до си́вий 3. В його [місяця] зеленаво-бузкових променях сиво клубився туман з озерець (Смолич, І, 1958, 67); // у знач. присудк. сл. В кабінеті — сиво від цигаркового диму (Гончар, II, 1959, 192).
Словник української мови в 11 томах