сиво

СИ́ВО.

Присл. до си́вий 3.

В його [місяця] зеленаво-бузкових променях сиво клубився туман з озерець (Ю. Смолич);

Небо хмуриться осінньо, мені очі барвить сиво (М. Лукаш, пер. з тв. Г. Лорки);

// у знач. пред.

В кабінеті – сиво від цигаркового диму (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. сиво — си́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сиво — Присл. до сивий 3). || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сиво — СИ́ВО. Присл. до си́вий 3. В його [місяця] зеленаво-бузкових променях сиво клубився туман з озерець (Смолич, І, 1958, 67); // у знач. присудк. сл. В кабінеті — сиво від цигаркового диму (Гончар, II, 1959, 192).  Словник української мови в 11 томах