1. Словник української мови у 20 томах

сиво

СИ́ВО.

Присл. до си́вий 3.

В його [місяця] зеленаво-бузкових променях сиво клубився туман з озерець (Ю. Смолич);

Небо хмуриться осінньо, мені очі барвить сиво (М. Лукаш, пер. з тв. Г. Лорки);

// у знач. пред.

В кабінеті – сиво від цигаркового диму (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сиво — си́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сиво — Присл. до сивий 3). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сиво — СИ́ВО. Присл. до си́вий 3. В його [місяця] зеленаво-бузкових променях сиво клубився туман з озерець (Смолич, І, 1958, 67); // у знач. присудк. сл. В кабінеті — сиво від цигаркового диму (Гончар, II, 1959, 192). Словник української мови в 11 томах