сиво

СИ́ВО. Присл. до си́вий 3.

В його [місяця] зеленаво-бузкових променях сиво клубився туман з озерець (Смолич, І, 1958, 67);

// у знач. присудк. сл.

В кабінеті — сиво від цигаркового диму (Гончар, II, 1959, 192).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сиво — СИ́ВО. Присл. до си́вий 3. В його [місяця] зеленаво-бузкових променях сиво клубився туман з озерець (Ю. Смолич); Небо хмуриться осінньо, мені очі барвить сиво (М. Лукаш, пер. з тв. Г. Лорки); // у знач. пред. В кабінеті – сиво від цигаркового диму (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  2. сиво — си́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. сиво — Присл. до сивий 3). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови