1. Словник української мови в 11 томах

сивобородий

СИВОБОРО́ДИЙ, а, е. Який має сиву бороду; із сивою бородою.

Старі діди, поважні, сивобороді, походжали коло хат (Фр., VI, 1951, 25);

Зустрів мене в фойє бадьорий, сивобородий, з розкудланою по-біблійськи головою дідусь (Тич., III, 1957, 14);

*Образно. За вікном дико ревла і вигиналась у скаженому танку сивоборода заметіль (Збан., Малин. дзвін, 1958, 405);

// у знач. ім. сивоборо́ді, дих, мн. (одн. сивоборо́дий, дого, ч.). Чоловіки із сивими бородами.

Поодаль від гурту стояло кілька сивобородих (Збан., Любов, 1957, 304).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сивобородий — сивоборо́дий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сивобородий — див. сивий Словник синонімів Вусика
  3. сивобородий — -а, -е. Який має сиву бороду; із сивою бородою. || у знач. ім. сивобороді, -дих, мн. (одн. сивобородий, -дого, ч.). Чоловіки із сивими бородами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сивобородий — СИВОБОРО́ДИЙ, а, е. Який має сиву бороду; із сивою бородою. Старі діди, поважні, сивобороді, походжали коло хат (І. Франко); Зустрів мене в фойє бадьорий, сивобородий, з розкудланою по-біблійськи головою дідусь (П. Тичина); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  5. сивобородий — Сивобородий, -а, -е Сѣдобородый. Гетери гостя привели сивобородого. Шевч. 604. Словник української мови Грінченка