сивобородий
сивоборо́дий
-а, -е.
Який має сиву бороду; із сивою бородою.
|| у знач. ім. сивобороді, -дих, мн. (одн. сивобородий, -дого, ч.). Чоловіки із сивими бородами.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сивобородий — сивоборо́дий прикметник Орфографічний словник української мови
- сивобородий — див. сивий Словник синонімів Вусика
- сивобородий — СИВОБОРО́ДИЙ, а, е. Який має сиву бороду; із сивою бородою. Старі діди, поважні, сивобороді, походжали коло хат (І. Франко); Зустрів мене в фойє бадьорий, сивобородий, з розкудланою по-біблійськи головою дідусь (П. Тичина); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- сивобородий — СИВОБОРО́ДИЙ, а, е. Який має сиву бороду; із сивою бородою. Старі діди, поважні, сивобороді, походжали коло хат (Фр., VI, 1951, 25); Зустрів мене в фойє бадьорий, сивобородий, з розкудланою по-біблійськи головою дідусь (Тич., III, 1957, 14); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- сивобородий — Сивобородий, -а, -е Сѣдобородый. Гетери гостя привели сивобородого. Шевч. 604. Словник української мови Грінченка