сиво
СИ́ВО. Присл. до си́вий 3.
В його [місяця] зеленаво-бузкових променях сиво клубився туман з озерець (Смолич, І, 1958, 67);
// у знач. присудк. сл.
В кабінеті — сиво від цигаркового диму (Гончар, II, 1959, 192).
Словник української мови (СУМ-11)