сингулярний — Орфографічний словник української мови

сингулярний — -а, -е. 1》 Стос. до стану нескінченності деяких фізичних величин. 2》 Окремий, одиничний, єдиний. Великий тлумачний словник сучасної мови
сингулярний — див. поодинокий, одиночний, сепаратний, унікальний Словник чужослів Павло Штепа
сингулярний — СИНГУЛЯ́РНИЙ, а, е. 1. Який стосується стану нескінченості деяких фізичних величин. Наявність кутових точок робить систему інтегральних рівнянь сингулярною (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
сингулярний — сингуля́рний (лат. singularis) окремий, одиничний, єдиний; ¤ с-а (або особлива) точка – точка на діаграмі стану речовини і діаграмі склад-властивість, що відповідає хімічній сполуці постійного складу. Словник іншомовних слів Мельничука