Орфографічний словник української мови

сирена

сире́на 1

іменник жіночого роду, істота

міфологічна істота; тварина

сире́на 2

іменник жіночого роду

прилад

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. сирена — МІТ. морська німфа, П. спокусниця, (на маяку) сигнальний апарат, (в авті) гудок, СИҐНАЛ, ЖМ. сигнал тривоги  Словник синонімів Караванського
  2. сирена — -и, ж. 1》 У давньогрецькій міфології – морська німфа (жінка з риб'ячим хвостом або птах із жіночою головою), що своїм співом зваблювала мореплавців у смертельно небезпечні, згубні місця. || перен. Про красиву, спокусливу, але бездушну жінку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сирена — Русалка, див. німфа, фея, потаміда, (прилад) сполоха, гучка  Словник чужослів Павло Штепа
  4. сирена — СИРЕ́НА, и, ж. 1. У грецькій міфології – морська німфа (жінка з риб'ячим хвостом або птах з жіночою головою), що своїм співом зваблювала мореплавців у смертельно небезпечні, згубні місця.  Словник української мови у 20 томах
  5. сирена — сире́на (грец. σειρήν) 1. У давньогрецькій міфології морська німфа, що нібито своїм чарівним співом заманювала мореплавців до небезпечних місць, де вони гинули. 2. Прилад для відтворення тонів різної висоти і для вимірювання числа коливань звучного тіла.  Словник іншомовних слів Мельничука
  6. Сирена — Герб Варшави, з поч. XV ст. відомий у різних зображеннях; як зображення жінки з риб'ячим хвостом усталився у XVIII ст.  Універсальний словник-енциклопедія
  7. сирена — РУСА́ЛКА (казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям), БЕРЕГИ́НЯ, НІ́МФА, НАЯ́ДА, МА́ВКА поет., ЛІСНА, ЛІСНИЦЯ розм., ВІ́ЛА поет., УНДИ́НА іст.; СИРЕ́НА (у грецькій міфології — морська німфа).  Словник синонімів української мови
  8. сирена — Сире́на, -ни, -ні; -ре́ни, -ре́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сирена — СИРЕ́НА, и, ж. 1. У грецькій міфології — морська німфа (жінка з риб’ячим хвостом або птах з жіночою головою), що своїм співом зваблювала мореплавців у смертельно небезпечні, згубні місця.  Словник української мови в 11 томах
  10. сирена — (лат. < грец.) Міфічна істота з головою і грудьми жінки та тулубом птаха, що володіла чарівним голосом і своїм співом могла зачаклувати мандрівників. Їхні зображення часто зустрічалися в античному мистецтві. Оскільки їх пов'язували і з підземним царством, то також показували на надгробках.  Архітектура і монументальне мистецтво