ситар —
I -я, ч. Майстер, що виготовляє сита; ситник (див. ситник I). II сетар, -а, ч., ситара, -и, ж. Народний струнний музичний інструмент типу лютні, поширений в Індії, Афганістані, Ірані та Узбекистані.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ситар —
Індійський струнний щипковий інструмент з родини лютневих, що має корпус з гарбуза, 7 основних і 13 резонансних струн. На С. грають сидячи, наспівний звук видобувають плектром (мізрабом). Застосовується як сольний та ансамблевий інструмент.
Словник-довідник музичних термінів
ситар —
СИТА́Р, я́, ч. Майстер, що виготовляє сита; ситник (див. си́тник¹).
Словник української мови у 20 томах
ситар —
сита́р, сета́р народний струнний інструмент типу лютні, поширений в Індії і країнах Середньої Азії.
Словник іншомовних слів Мельничука
ситар —
Народний перський музичний інструмент, щипковий хордофон; грушоподібний резонансний корпус, довга шийка з порогами, 3 струни, смикані металевим медіатором (плектроном), який закладається на вел. палець правої руки.
Універсальний словник-енциклопедія
ситар —
СИТА́Р, я́, ч. Майстер, що виготовляє сита; ситник ( див. си́тник¹).
Словник української мови в 11 томах