скарабей —
-я, ч. 1》 ент. Пластинчастовусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій та Передній Азії. 2》 У Стародавньому Єгипті – висічені з каменю зображення священного жука, які були предметами культу, амулетами, прикрасами...
Великий тлумачний словник сучасної мови
скарабей —
СКАРАБЕ́Й, я, ч. 1. Пластинчастоусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій і Передній Азії, в окремих регіонах України.
Словник української мови у 20 томах
скарабей —
скарабе́й (лат. scarabaeus, з грец. σκάραβος – жук) 1. Рід пластинчатовусих жуків. Поширені переважно в Південній Європі, Північній Африці, в Малій і Передній Азії. 2. В Стародавньому Єгипті – висічені з каменю зображення жука, що були предметами культу, амулетами, прикрасами.
Словник іншомовних слів Мельничука
скарабей —
вел. чорний жук, живе у тропічних обл.; довж. бл. 2 см; живиться гноєм; у стародавньому Єгипті його шанували як бога Сонця, що сходить (Хепрі).
Універсальний словник-енциклопедія
скарабей —
ГНОЙОВИ́К (жук, що живиться гноєм), ГНОЙОВИ́Й ЖУК, ГНОЯ́К, РИ́ЙКА, СКАРАБЕ́Й. Раптом його увагу привернули гнойовики, що летіли один за одним в одному напрямку (В.
Словник синонімів української мови
скарабей —
СКАРАБЕ́Й, я, ч. 1. ент. Пластинчастоусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій і Передній Азії. 2. У стародавньому Єгипті — висічені з каменю зображення священного жука, які були предметами культу, амулетами, прикрасами...
Словник української мови в 11 томах
скарабей —
(лат.) Гнойовий жук, який у Стародавньому Єгипті вважався священним. У його поведінці вбачали символ руху Сонця по небу, а в зубцях на голові — подобу сонячних променів. Вирізьблені з каменя зображення...
Архітектура і монументальне мистецтво