скарабей

СКАРАБЕ́Й, я, ч.

1. ент. Пластинчастоусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій і Передній Азії.

2. У стародавньому Єгипті — висічені з каменю зображення священного жука, які були предметами культу, амулетами, прикрасами, а також монета, камінь і т. ін. із зображенням такого жука.

Скарабеї були, за уявленням стародавніх єгиптян, символом відродження; їх клали в могилу з покійником (Археол., VIII, 1953, 72);

Виймає [колекціонер] з озвученої шкатулки ізумрудних скарабеїв. Це тільки сувеніри, а в древньому Єгипті ці жуки і їх зображення вважались священними (Знання.., 2, 1966, 27).

Значення в інших словниках

1. скарабей — скарабе́й іменник чоловічого роду, істота жук  Орфографічний словник української мови
2. скарабей — -я, ч. 1》 ент. Пластинчастовусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій та Передній Азії. 2》 У Стародавньому Єгипті – висічені з каменю зображення священного жука, які були предметами культу, амулетами, прикрасами...  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скарабей — СКАРАБЕ́Й, я, ч. 1. Пластинчастоусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій і Передній Азії, в окремих регіонах України.  Словник української мови у 20 томах
4. скарабей — скарабе́й (лат. scarabaeus, з грец. σκάραβος – жук) 1. Рід пластинчатовусих жуків. Поширені переважно в Південній Європі, Північній Африці, в Малій і Передній Азії. 2. В Стародавньому Єгипті – висічені з каменю зображення жука, що були предметами культу, амулетами, прикрасами.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. скарабей — вел. чорний жук, живе у тропічних обл.; довж. бл. 2 см; живиться гноєм; у стародавньому Єгипті його шанували як бога Сонця, що сходить (Хепрі).  Універсальний словник-енциклопедія
6. скарабей — ГНОЙОВИ́К (жук, що живиться гноєм), ГНОЙОВИ́Й ЖУК, ГНОЯ́К, РИ́ЙКА, СКАРАБЕ́Й. Раптом його увагу привернули гнойовики, що летіли один за одним в одному напрямку (В.  Словник синонімів української мови
7. скарабей — (лат.) Гнойовий жук, який у Стародавньому Єгипті вважався священним. У його поведінці вбачали символ руху Сонця по небу, а в зубцях на голові — подобу сонячних променів. Вирізьблені з каменя зображення...  Архітектура і монументальне мистецтво