славно —
присл. 1》 Присл. до славний 4). 2》 рідко. Із славою. 3》 у знач. присудк. сл. Про почуття задоволення, приємності, яке охоплює кого-небудь. 4》 у знач. виг., рідко. Уживається на означення схвалення, згоди; добре.
Великий тлумачний словник сучасної мови
славно —
СЛА́ВНО, присл. 1. Присл. до сла́вний 4. [Катря:] Він і співа славно, голосно та так чуло (М. Старицький); Як славно червоною глиною підведена призьба (М. Стельмах); [Сашко:] Ніхто ж так славно не розкаже нам про природу, як Надійка (З.
Словник української мови у 20 томах
славно —
I. ГАРА́ЗД част. (уживається для вираження згоди), ДО́БРЕ, ЗГО́ДА, ІДЕ́ розм., СІ́ЛЬКІСЬ (СІ́ЛЬКОСЬ) заст., ІНО́СЕ (ІНО́СИ) заст.; СЛА́ВНО розм. (з відтінком схвалення висловленого, запропонованого); ХАЙ (НЕХА́Й) (УЖЕ́) ТАК, ХАЙ розм., НЕХА́Й розм.
Словник синонімів української мови
славно —
СЛА́ВНО, присл. 1. Присл. до сла́вний 4. [Катря:] Він і співа славно, голосно та так чуло (Стар., Драм. тв., 1941, 21); Як славно червоною глиною підведена призьба (Стельмах, І, 1962, 649); [Сашко:] Ніхто ж так славно не розкаже нам про природу...
Словник української мови в 11 томах