Значення в інших словниках
-
сланець —
-нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується; лупак. Горючі сланці — глинисті, піскуваті й вапнякові породи, що містять продукти розкладу органічної речовини і внаслідок цього здатні горіти; використовуються як сировина для перегонки і як паливо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сланець —
Лупак, див. шифер
Словник чужослів Павло Штепа
-
сланець —
Нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується. Навпроти — графіка гори і сніг і чорні сланці, о хоч на мить заговори, чиї лежать тут бранці. (П-1:147).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
сланець —
СЛА́НЕЦЬ, нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується. У верхній частині розрізу середнього девону на Волині переважають верстви доломітів, вапняків...
Словник української мови у 20 томах
-
сланець —
СЛА́НЕЦЬ, нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується. У верхній частині розрізу середнього девону на Волині переважають верстви доломітів, вапняків, серед яких також трапляються проверстки пісковиків та глинистих сланців (Геол.
Словник української мови в 11 томах