Значення в інших словниках
-
слухняність —
[слухн’ан'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
-
слухняність —
-ності, ж. Властивість за знач. слухняний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
слухняність —
СЛУХНЯ́НІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. слухня́ний. [Руфін:] Мені бридка слухняність поневолі, – я ж не рабиню взяв собі за жінку (Леся Українка); Шахай його поважав за акуратність і слухняність (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
слухняність —
ПОКО́РА (беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.), ПОКІ́РНІСТЬ, ПОКІ́РЛИВІСТЬ, ПОСТУ́ПЛИВІСТЬ, ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, СЛУХНЯ́НІСТЬ, ПОСЛУХ, ПОСЛУХА́ННЯ заст.; СМИРЕ́ННЯ, СМИРЕ́ННІСТЬ, РЕЗИҐНА́ЦІЯ книжн., СМИРЕ́НСТВО заст.
Словник синонімів української мови
-
слухняність —
Слухня́[х’я́]ність, -ности, -ності
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
слухняність —
СЛУХНЯ́НІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. слухня́ний. [Руфін:] Мені бридка слухняність поневолі,— я ж не рабиню взяв собі за жінку (Л. Укр., II, 1951, 342); Шахай його поважав за акуратність і слухняність (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах