Значення в інших словниках
-
сплодити —
сплоджу, сплодиш, док., перех., розм. 1》 Те саме, що народити. 2》 перен. Започаткувати що-небудь, створити щось; бути причиною виникнення, появи чого-небудь; породити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сплодити —
СПЛОДИ́ТИ, сплоджу́, спло́диш, док.,кого, що, розм. 1. Те саме, що народи́ти. – Діток сплодив [панотець] двойко – карапуза-хлопчика та свекруху-дівчинку (П. Куліш); Отець Трішин .. сплодив за п'ять літ шестеро дітей (Л. Мартович). 2. перен.
Словник української мови у 20 томах
-
сплодити —
НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет.
Словник синонімів української мови
-
сплодити —
СПЛОДИ́ТИ, сплоджу́, спло́диш, док., перех., розм. 1. Те саме, що народи́ти. — Діток сплодив [панотець] двойко — карапуза-хлопчика та свекруху-дівчинку (П. Куліш, Вибр., 1969, 96); Отець Трішин.. сплодив за п’ять літ шестеро дітей (Март., Тв., 1954, 403).
Словник української мови в 11 томах
-
сплодити —
Сплодити, -джу, -диш гл. Произвести на свѣтъ, родить. Та бодай тая річка риби не сплодила. Чуб. V. 331. Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував, що до розуму довів. Ном. № 7237.
Словник української мови Грінченка