споважнілий — Орфографічний словник української мови

споважнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до споважніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
споважнілий — СПОВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до споважні́ти; // у знач. прикм. Катя стояла поруч з ним, споважніла й серйозна (О. Ільченко); З палацу, супроводжуваний сотнями цікавих, споважнілих і хмурих очей, вийшов Аркадій Валеріанович (М. Стельмах); Ми вернемося з тобою Споважнілі, посивілі (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
споважнілий — СПОВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до споважні́ти; // У знач. прикм. Катя стояла поруч з ним, споважніла й серйозна (Ільч., Серце жде, 1939, 82); З палацу, супроводжуваний сотнями цікавих, споважнілих і хмурих очей... Словник української мови в 11 томах