споважнілий

споважні́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до споважніти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. споважнілий — споважні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. споважнілий — СПОВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до споважні́ти; // у знач. прикм. Катя стояла поруч з ним, споважніла й серйозна (О. Ільченко); З палацу, супроводжуваний сотнями цікавих, споважнілих і хмурих очей, вийшов Аркадій Валеріанович (М. Стельмах); Ми вернемося з тобою Споважнілі, посивілі (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
3. споважнілий — СПОВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до споважні́ти; // У знач. прикм. Катя стояла поруч з ним, споважніла й серйозна (Ільч., Серце жде, 1939, 82); З палацу, супроводжуваний сотнями цікавих, споважнілих і хмурих очей...  Словник української мови в 11 томах