споважнілий

СПОВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до споважні́ти;

// У знач. прикм.

Катя стояла поруч з ним, споважніла й серйозна (Ільч., Серце жде, 1939, 82);

З палацу, супроводжуваний сотнями цікавих, споважнілих і хмурих очей, вийшов Аркадій Валеріанович (Стельмах, I, 1962, 627);

Ми вернемося з тобою Споважнілі, посивілі (Рильський, II, 1960, 201).

Значення в інших словниках

1. споважнілий — споважні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. споважнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до споважніти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. споважнілий — СПОВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до споважні́ти; // у знач. прикм. Катя стояла поруч з ним, споважніла й серйозна (О. Ільченко); З палацу, супроводжуваний сотнями цікавих, споважнілих і хмурих очей, вийшов Аркадій Валеріанович (М. Стельмах); Ми вернемося з тобою Споважнілі, посивілі (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах