Орфографічний словник української мови

спристрітити

спристрі́тити

дієслово доконаного виду

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. спристрітити — -ічу, -ітиш, док., перех. і без додатка, діал. Те саме, що зурочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. спристрітити — СПРИСТРІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., кого, що і без прям. дод., заст., рідко. Те саме, що зуро́чити. Спристрітили хлопця лихі люде (Сл. Б. Грінченка); Увечері, повернувшись із поля, він години просиджував сичем, не озиваючись жодним словом до матері.  Словник української мови у 20 томах
  3. спристрітити — НАВРО́ЧИТИ (НАУРО́ЧИТИ рідко) кого (за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями); НАСЛА́ТИ що на кого, НАПУСТИ́ТИ що на кого...  Словник синонімів української мови
  4. спристрітити — СПРИСТРІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех. і без додатка, заст., рідко. Те саме, що зуро́чити. Спристрітили хлопця лихі люде (Сл. Гр.); Увечері, повернувшись із поля, він години просиджував сичем, не озиваючись жодним словом до матері.  Словник української мови в 11 томах
  5. спристрітити — Спристрітити, -річу, -тиш гл. Сглазить. Спристрітили хлопця лихі люде. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка