спристрітити
СПРИСТРІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., кого, що і без прям. дод., заст., рідко.
Те саме, що зуро́чити.
Спристрітили хлопця лихі люде (Сл. Б. Грінченка);
Увечері, повернувшись із поля, він години просиджував сичем, не озиваючись жодним словом до матері. Аж вона занепокоїлася: що це з сином. Може, спристрітили де або застудився (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)