сприт

СПРИТ, у, ч., діал.

Спритність.

Вона почала обдумувати тисячні плани та способи, комбінувала і обчислювала найменші дрібниці з .. чисто жіночим спритом (І. Франко);

– У панни Зоні багато сприту і енергії (Ірина Вільде);

Молодий, танцюючий з дружкою, повинен виявити стільки сприту, щоб відрубати кінець коси у молодої одним махом топірця (О. Воропай).

Значення в інших словниках

1. сприт — сприт іменник чоловічого роду спритність діал.  Орфографічний словник української мови
2. сприт — Сприт. Спритність, вправність, уміння. До того потрібно дуже богато мати сприту, бути офірливим, безкористливим, віддати ся справі читальні душею і тілом, треба думати про спільну хліборобску справу (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. сприт — -у, ч., діал. Спритність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сприт — СПРИТ, у, ч., діал. Спритність. Вона почала обдумувати тисячні плани та способи, комбінувала і обчислювала найменші дрібниці з.. чисто жіночим спритом (Фр., III, 1950, 460); — У панни Зоні багато сприту і енергії (Вільде, III, 1968, 466).  Словник української мови в 11 томах