сприт
Сприт. Спритність, вправність, уміння. До того потрібно дуже богато мати сприту, бути офірливим, безкористливим, віддати ся справі читальні душею і тілом, треба думати про спільну хліборобску справу (Б., 1895, 19, 2); Він цілий вечір грав на скрипці милозвучні пісні, думки і коломийки з чувством і спритом і пригадуав нам таким чином наш край, нашу Буковину (Б., 1909, 76, 3)
// пол. spryt — спритність, вправність, кмітливість, spryt życiowy — практична кмітливість, промітність.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.