срібно —
Присл. до срібний 4), 5). || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
срібно —
СРІ́БНО. Присл. до срі́бний 4, 5. Річка срібно бігла внизу по долині (В. Собко); Срібно, з перебоями задзеленчав дзвоник (М. Стельмах); Голоси дівчат ще срібно бриніли в повітрі (Д. Ткач); // у знач. пред. Пройшла гроза і одшуміла злива... Як срібно скрізь. Як просторо кругом (В. Бичко).
Словник української мови у 20 томах
срібно —
СРІ́БНО. Присл. до срі́бний 4, 5. Річка срібно бігла внизу по долині (Собко, Нам спокій.., 1959, 5); Срібно, з перебоями задзеленчав дзвоник (Стельмах, Хліб.., 1959, 130); Голоси дівчат ще срібно бриніли в повітрі (Ткач, Черг.
Словник української мови в 11 томах