срібно
СРІ́БНО.
Присл. до срі́бний 4, 5.
Річка срібно бігла внизу по долині (В. Собко);
Срібно, з перебоями задзеленчав дзвоник (М. Стельмах);
Голоси дівчат ще срібно бриніли в повітрі (Д. Ткач);
// у знач. пред.
Пройшла гроза і одшуміла злива... Як срібно скрізь. Як просторо кругом (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)