1. Словник української мови у 20 томах

срібно

СРІ́БНО.

Присл. до срі́бний 4, 5.

Річка срібно бігла внизу по долині (В. Собко);

Срібно, з перебоями задзеленчав дзвоник (М. Стельмах);

Голоси дівчат ще срібно бриніли в повітрі (Д. Ткач);

// у знач. пред.

Пройшла гроза і одшуміла злива... Як срібно скрізь. Як просторо кругом (В. Бичко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. срібно — срі́бно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. срібно — Присл. до срібний 4), 5). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. срібно — СРІ́БНО. Присл. до срі́бний 4, 5. Річка срібно бігла внизу по долині (Собко, Нам спокій.., 1959, 5); Срібно, з перебоями задзеленчав дзвоник (Стельмах, Хліб.., 1959, 130); Голоси дівчат ще срібно бриніли в повітрі (Ткач, Черг. Словник української мови в 11 томах