1. Словник української мови в 11 томах

срібно

СРІ́БНО. Присл. до срі́бний 4, 5.

Річка срібно бігла внизу по долині (Собко, Нам спокій.., 1959, 5);

Срібно, з перебоями задзеленчав дзвоник (Стельмах, Хліб.., 1959, 130);

Голоси дівчат ще срібно бриніли в повітрі (Ткач, Черг. завдання, 1951, 8);

// у знач. присудк. сл.

Пройшла гроза і одшуміла злива… Як срібно скрізь. Як просторо кругом (Бичко, Вогнище, 1959, 120).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. срібно — срі́бно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. срібно — Присл. до срібний 4), 5). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. срібно — СРІ́БНО. Присл. до срі́бний 4, 5. Річка срібно бігла внизу по долині (В. Собко); Срібно, з перебоями задзеленчав дзвоник (М. Стельмах); Голоси дівчат ще срібно бриніли в повітрі (Д. Ткач); // у знач. пред. Пройшла гроза і одшуміла злива... Як срібно скрізь. Як просторо кругом (В. Бичко). Словник української мови у 20 томах