срібно
срі́бно
Присл. до срібний 4), 5).
|| у знач. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- срібно — срі́бно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- срібно — СРІ́БНО. Присл. до срі́бний 4, 5. Річка срібно бігла внизу по долині (В. Собко); Срібно, з перебоями задзеленчав дзвоник (М. Стельмах); Голоси дівчат ще срібно бриніли в повітрі (Д. Ткач); // у знач. пред. Пройшла гроза і одшуміла злива... Як срібно скрізь. Як просторо кругом (В. Бичко). Словник української мови у 20 томах
- срібно — СРІ́БНО. Присл. до срі́бний 4, 5. Річка срібно бігла внизу по долині (Собко, Нам спокій.., 1959, 5); Срібно, з перебоями задзеленчав дзвоник (Стельмах, Хліб.., 1959, 130); Голоси дівчат ще срібно бриніли в повітрі (Ткач, Черг. Словник української мови в 11 томах