стало —
Ста́ло. Присл. до сталий. ● Мешкати стало — жити постійно (на тому самому місці). Двірником не може бути ані сьвященник, ані урядник, ані той, що не мешкає стало в громаді (См.-Стоцький, Громада, 42); ● На стало — на постійно.
Українська літературна мова на Буковині
стало —
СТА́ЛО. Присл. до ста́лий 3, 5, 6. При правильному положенні гвинта холостого ходу двигун має працювати бездимно і стало (з наук. літ.); Я собі відреставрував [відремонтував] хатину, що тато купив був від емігранта, і там буду стало мешкати (В.
Словник української мови у 20 томах
стало —
ста́ло постійно (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
стало —
Присл. до сталий 3), 5), 6).
Великий тлумачний словник сучасної мови
стало —
СТА́ЛО. Присл. до ста́лий 3, 5, 6. При правильному положенні гвинта холостого ходу двигун має працювати бездимне і стало (Зерн. комбайни, 1957, 182); Я собі відреставрував [відремонтував] хатину, що тато купив був від емігранта...
Словник української мови в 11 томах