стало

СТА́ЛО.

Присл. до ста́лий 3, 5, 6.

При правильному положенні гвинта холостого ходу двигун має працювати бездимно і стало (з наук. літ.);

Я собі відреставрував [відремонтував] хатину, що тато купив був від емігранта, і там буду стало мешкати (В. Стефаник);

Плющ їй дає життя, він обіймає, Боронить від негоди стіну голу, Але й руїна стало так тримає Товариша, аби не впав додолу (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. стало — ста́ло прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. стало — Ста́ло. Присл. до сталий. ● Мешкати стало — жити постійно (на тому самому місці). Двірником не може бути ані сьвященник, ані урядник, ані той, що не мешкає стало в громаді (См.-Стоцький, Громада, 42); ● На стало — на постійно.  Українська літературна мова на Буковині
3. стало — ста́ло постійно (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. стало — Присл. до сталий 3), 5), 6).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стало — СТА́ЛО. Присл. до ста́лий 3, 5, 6. При правильному положенні гвинта холостого ходу двигун має працювати бездимне і стало (Зерн. комбайни, 1957, 182); Я собі відреставрував [відремонтував] хатину, що тато купив був від емігранта...  Словник української мови в 11 томах