1. Словник української мови у 20 томах

стало

СТА́ЛО.

Присл. до ста́лий 3, 5, 6.

При правильному положенні гвинта холостого ходу двигун має працювати бездимно і стало (з наук. літ.);

Я собі відреставрував [відремонтував] хатину, що тато купив був від емігранта, і там буду стало мешкати (В. Стефаник);

Плющ їй дає життя, він обіймає, Боронить від негоди стіну голу, Але й руїна стало так тримає Товариша, аби не впав додолу (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стало — ста́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. стало — Ста́ло. Присл. до сталий. ● Мешкати стало — жити постійно (на тому самому місці). Двірником не може бути ані сьвященник, ані урядник, ані той, що не мешкає стало в громаді (См.-Стоцький, Громада, 42); ● На стало — на постійно. Українська літературна мова на Буковині
  3. стало — ста́ло постійно (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. стало — Присл. до сталий 3), 5), 6). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стало — СТА́ЛО. Присл. до ста́лий 3, 5, 6. При правильному положенні гвинта холостого ходу двигун має працювати бездимне і стало (Зерн. комбайни, 1957, 182); Я собі відреставрував [відремонтував] хатину, що тато купив був від емігранта... Словник української мови в 11 томах