стало
СТА́ЛО. Присл. до ста́лий 3, 5, 6.
При правильному положенні гвинта холостого ходу двигун має працювати бездимне і стало (Зерн. комбайни, 1957, 182);
Я собі відреставрував [відремонтував] хатину, що тато купив був від емігранта, і там буду стало мешкати (Стеф., III, 1954, 238);
Плющ їй дає життя, він обіймає, Боронить від негоди стіну голу, Але й руїна стало так тримає Товариша, аби не впав додолу (Л. Укр., І, 1951, 208).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стало — ста́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- стало — Ста́ло. Присл. до сталий. ● Мешкати стало — жити постійно (на тому самому місці). Двірником не може бути ані сьвященник, ані урядник, ані той, що не мешкає стало в громаді (См.-Стоцький, Громада, 42); ● На стало — на постійно. Українська літературна мова на Буковині
- стало — СТА́ЛО. Присл. до ста́лий 3, 5, 6. При правильному положенні гвинта холостого ходу двигун має працювати бездимно і стало (з наук. літ.); Я собі відреставрував [відремонтував] хатину, що тато купив був від емігранта, і там буду стало мешкати (В. Словник української мови у 20 томах
- стало — ста́ло постійно (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- стало — Присл. до сталий 3), 5), 6). Великий тлумачний словник сучасної мови