стало
СТА́ЛО. Присл. до ста́лий 3, 5, 6.
При правильному положенні гвинта холостого ходу двигун має працювати бездимне і стало (Зерн. комбайни, 1957, 182);
Я собі відреставрував [відремонтував] хатину, що тато купив був від емігранта, і там буду стало мешкати (Стеф., III, 1954, 238);
Плющ їй дає життя, він обіймає, Боронить від негоди стіну голу, Але й руїна стало так тримає Товариша, аби не впав додолу (Л. Укр., І, 1951, 208).
Словник української мови (СУМ-11)