старун

стару́н

іменник чоловічого роду, істота

той, хто міркує і говорить, як стара людина

діал.

Значення в інших словниках

1. старун — див. розумний  Словник синонімів Вусика
2. старун — СТАРУ́Н, а́, ч., діал. Той, хто міркує, говорить, як стара людина. Вони не так старі, як давні (найпаче про старунів, що люблять старувать) (Номис).  Словник української мови у 20 томах
3. старун — -а, ч., діал. Той, хто міркує, говорить, як стара людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. старун — СТАРУ́Н, а́, ч., діал. Той, хто міркує, говорить, як стара людина. Вони не так старі, як давні (найпаче про старунів, що люблять старувать) (Номис, 1864, № 8645).  Словник української мови в 11 томах
5. старун — Старун, -на м. Разсуждающій какъ старикъ. Найпаче про старунів, що люблять старувать, кажуть: вони не так старі, як давні. Ном. № 8645.  Словник української мови Грінченка