старун —
СТАРУ́Н, а́, ч., діал. Той, хто міркує, говорить, як стара людина. Вони не так старі, як давні (найпаче про старунів, що люблять старувать) (Номис).
Словник української мови у 20 томах
старун —
СТАРУ́Н, а́, ч., діал. Той, хто міркує, говорить, як стара людина. Вони не так старі, як давні (найпаче про старунів, що люблять старувать) (Номис, 1864, № 8645).
Словник української мови в 11 томах
старун —
Старун, -на м. Разсуждающій какъ старикъ. Найпаче про старунів, що люблять старувать, кажуть: вони не так старі, як давні. Ном. № 8645.
Словник української мови Грінченка