столовник

столовни́к

іменник чоловічого роду, істота

той, хто харчується в кого-небудь за плату

арх.

Значення в інших словниках

1. столовник — СТОЛОВНИ́К, а́, ч., заст. Той, хто харчується в кого-небудь за плату. – Ти був вдома тільки столовником!.. (М. Коцюбинський); Після смерті чоловіка вона жила з того, що тримала столовників (Ф. Бурлака).  Словник української мови у 20 томах
2. столовник — -а, ч., заст. Той, хто харчується в кого-небудь за плату.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. столовник — СТОЛОВНИ́К, а́, ч., заст. Той, хто харчується в кого-небудь за плату. — Ти був вдома тільки столовником!.. (Коцюб., II, 1955, 305); Після смерті чоловіка вона жила з того, що тримала столовників (Бурл., Напередодні, 1956, 214).  Словник української мови в 11 томах